Forsythia
Жовті кущики, без яких уже годі уявити українські міста й села у квітні, назвали форзицією на честь шотландського ботаніка Вільяма Форсайта (1737 — 1804). Саме тому ще інколи можна почути назву 'форсайтія'. Форсайт був королівським садівником і прославився, зокрема, тим, що винайшов пластир для лікування дерев.
Українські джерела стверджують, що це Форсайт завіз форзицію до Великої Британії з Китаю. Утім китайські та японські джерела іншої думки. Вони зазначають, що цей чагарник (а точніше, вид Forsythia suspensa) уперше привезли з Японії до Нідерландів кораблями Голландської Ост-Індійської компанії 1833 року після того, як рослину кількома десятиліттями раніше помітив шведський лікар і натураліст Карл Петер Тунберг. Він відвідував голландські колонії в Японії в 1775—1776 роках, щоб зібрати екземпляри для голландських ботанічних садів.
Пізніше, у середині XIX століття, до Європи з Китаю потрапив іще один вид форзиції Forsythia viridissima. Його привіз англо-шотландський ботанік Роберт Форчун.
Один із видів форзиції росте й на Балканах. Це форзиція європейська (Forsythia europaea). А загалом існує від 7 до 11 видів цієї рослини (щодо цього питання теж нема одностайності). Якщо чесно, розрізнити ці всі види на перший погляд досить важко. Тому я навіть не знаю, що саме потрапило ці фото.
Забула згадати ще один цікавий факт. Квіти форзиції мають порівняно сильні фарбувальні властивості, тому писанкарі використовують їх для фарбування писанок у жовтий колір (але ж ви в курсі, що до більшості природних барвників слід додавати протравлювач, наприклад, калія-алюмінія сульфат?).